коментувати не обов'язково.

86


оlli kahn  24.11.2014 01:03:34

Пошук

        "Хороша музика, - подумав Стів. - От люблю дні, коли випадкові треки на плеєрі настільки відповідає настрою." Стів відволікся та роззирнувся навколо. Загалом ситуація не змінилася, все та ж купа бабусь зліва, (чи не та? чому ж вони завжди ходять в однаковому, чи то один з етапів старіння - перетворитися в сіро-коричневу масу з малиновою чи зеленою хусткою та уявляти себе личинкою з примарною ідеєю перейти в стадію імаго та стати прекрасним метеликом), зліва присів дивного вигляду чоловік та нервово гортав дивного виду брошурку. Стів скривився та поглянув в іншу сторону. Судячи з запаху, десь поруч знову засів бомж або черговий знедолений алкаш. Стів хоч і розумів, що бути тут, то чи не єдиний спосіб зігрітися, та їх не любив. Сморід від них постійно відволікав та збивав з думок, доволі часто ще й нервувало те, що вони безпардонно підходили та щось починали просити та говорити, тим паче, не зважаючи на те, що Стів був у навушниках. Доволі часто ще й попадалися аж надто неадекватні, які вважали своїм обов'язком розповісти свою історію життя за останні три роки.

        Стів поглянув на годинник. "Півтретьої, ого. От якраз ще п'ятнадцять хвилин музики, та встигну ще й на ланч, круто." Додавши ще трохи гучності на плеєрі, Стів глибоко вдихнув та поглянув вгору на велетенську люстру. "Монументально, чорт забирай. Монументально, вміють ж."  Стів нахилився вперед та заплющив очі. Ще декілька хвилин спокою і знову до рутини.

        Раптово хтось легко шарпнув за плече, Стів випірнув з думок. "От чорт, ну не дам я вам ні копійки, скільки ж казати, за півроку моїх відвідин вже могли б і вивчити", - подумав Стів. Натиснувши в кишені паузу на плеєрі, Стів начепив притворну посмішку та підняв голову. Поруч стояв Денні та здивовано посміхався. "Вітаю. А ти тут? Ееее... Неочікувано. Ти ж завжди радикально і негативно відгукувався про.. Ну.." Денні обвів очима приміщення та невизначено махнув рукою. Він виглядав доволі збентежено та зацікавлено. Стів сумно посміхнувся, менше за все йому хотілося вступати в дискусії. "Привіт. Давай вже надворі поговоримо? Тут людей багато," - прошепотів Стів. "Добре.. Еем, та дозволиш я тут, ну... На хвилинку. Ее, я швидко.." - Денні знову невизначено махнув рукою.

        "Окей, - кивнув Стів, - чекатиму". Денні вийшов за сім хвилин, Стів вже й встиг змерзнути, навіть промайнула думка втекти. "Швидко, швидко.. - буркотів Стів, - холодно чорт забирай, ще й зараз на ланч не встигну. Хоч би він зі своїми дурними запитаннями не ліз, яка в біса йому різниця де я буваю та чим займаюсь."
        - Я все розумію, та по-дружньому скажу, що сидіти в навушниках тут було не найкращою ідеєю. Зрозумій ж, неправильно це. Чи.. Чи в тебе там щось, ммм, ее, відповідно тематичне? – одразу почав Денні;
        - Та ні, музичка. - відмахнувся Стів;
        - Не мені тебе вчити, чувак, та повторюся, негарно так.
        - Не тобі. - погодився Стів

        "Це ж треба, блін, вчитель мені тут знайшовся. От стільки часу приходив сюди - і ніхто мені нічого не казав. Навіть ті ж бабульки прибацані не особливо звертали уваги", подумав Стів, закипаючи.

        "А ти сам чому сюди ходиш?" - Стів вирішив піти в наступ. Денні знітився, він не розумів чи це було питання щире, чи Стів хотів поглузувати з нього. "Напевне, відчуваю потребу. Хочу бути ближче.."

        "Потреби-шмотреби, - гмикнув Стів, - от глянь на будівлю. Як вона тобі? Монументально, скажи? Ким ти себе там всередині почуваєш? Я, особисто, якимось мізерним створінням. Без усілякого там приплітання вищих істот та іншої лажі. Але створінням! Зі своїм власним 'Я' всередині! О-со-бис-тіс-ттю, розумієш?" Стів кипів, "Ну яке кому діло, - думалось йому, - ще на ланч, схоже, вже не встигаю. Побачились вперше за півроку, а він мені мораль тут читає." Стів ненависно поглянув на похмурого Денні, розвернувся та зібрався вже йти, як раптом подумав, поглянув на вже геть сумного Денні, на будівлю, на вічних бабусь що постійним потоком виходили-заходили в неї та миролюбно промовив: "Чувак, я сюди ходжу, бо тут спокійно. Бо я можу фактично годину часу сидіти і мирно слухати музику. Тут я заспокоююся. І що коїться навколо мене - мене теж не цікавить. Я нікому не заважаю, чувак. І чомусь усім там всередині на мене насрати. Дійсно. На мене не звертають уваги. Я мирно сиджу з годину часу та йду. І ніхто жодного разу не казав, що я щось роблю неправильно. В кожного ж свій пошук, ге? Я ходжу сюди щоб знайти себе, от і все. Хіба ж не для того ваші церкви будують?"

        Стів вкотре сумно посміхнувся, поглянув на годинник та пошкандибав не прощаючись. "Мерзенна погода, - подумалося йому, - та на ланч все-таки маю встигнути, сім хвилин ще."

Рука звично ковзнула в кишеню, Стів натиснув кнопку плей.
Залунала музика, світ зник.
Лишився лиш Стів.



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Откуда приходят на эту запись за последний месяц   1 день 10 дней 30 дней

Нет данных

Показать смайлы
 

Комментариев: 7

так ось де тебе можна знайти:)
то я не про церкву, а про ХБ:)))
ну да. тут я зависаю чуток. ностальгірую : )
Шось ти халтуриш трохи) тавтологій купа, займенників мало) в сумі - незле, якби ще не ця тема.. але то вже більше особисте, а не про твою історію. молодець, що ж.)
яка тема?
мені важко чомусь цю історію в слова перенести. як воно "відбувається" - я в голові і досі бачу, а от перенести усі емоції в текст - чомусь важко.
може то мені в критики податись?)
так яка тема-то?





linkz

Мой RSS-


ОБОЗ.ua