коментувати не обов'язково.

86

10.


Вчора для хб-шечки стукнуло 10 років.

Розрадуємсі хто вижив.


відкрити  баланс 26 

27.02


All animals are equal,
but some animals are more equal than others.


    Вірити в соціум? Ніколи.

    Коло мого будинку помер бомж. Ну помер та й помер, що ж такого. Бомж, та й бомж, що такого. Здорові люди помирають без явних на то причин, що ж говорити, про знедолених, які чи не 24 години на добу боряться не так з природними умовами, як з собою та оточуючим соціумом.

    Бомж цей (не знаю, яке його справжнє ім’я, тому най в цій розповіді він буде Ростиславом. Неприємно чомусь називати його виключно "бомжем"), так ось, Ростислав вже давно крутився тут. Чи то йому було добре під монотонним гудінням трансформатора сидіти, чи причини набагато банальніші, та він часто сидів коло нього, з страхом тримаючи в міцних обіймах два брудні клунки чогось. Одягу, напевне, або то були якісь сентиментальні речі з його минулого. Сусід, коли його бачив, час від часу виносив йому їсти. Питав, чи чимось може допомогти. Дав декілька теплих речей, - ночі все ж ще доволі-таки холодні.

    Одного дня сусід вкотре побачив, що Ростислав звично лежить на своєму місці, поклав в пакет йому щось поїсти та поніс до нього. Ростислав чомусь не відповідав на вітання, та лиш дивно крутився. Підійшовши, сусід побачив страх в очах Ростислава та те, як він дивно намагається руками зігнути в коліні ногу. Сусід зателефонував до швидкої.
    Приїхали медики. Не підходячи близько до Ростислава вони зрозуміли, що в того був інсульт (чи то сьогодні, чи то раніше і лиш сьогодні дало ускладнення - я не в курсі) і в нього відняло ноги.
    Забрати Ростислава вони відмовилися.
    Та вони його забрали. Ввечері. Під наглядом наряду міліції, який приїхав по дзвінку сусіда, та власне, під сумним поглядом сусіда, який власне розповідав міліції коли він бачив Ростислава востаннє живим.

    А Ростислав байдуже лежав на своїх двох клунках з речами. Очима, яких явно читався страх, він дивився кудись в далечінь. В очах читалося лиш одне прохання - не чіпати його речі.

    А соціум прогнив зсередини. Хоч це лиш частково корелює з цією історією.

    P.S. А Ростислав колись був полковником (підполковником?) у військовій сфері, де конкретніше - я не знаю. Мав дружину, та, ніби, дочку. Та в життя є свої плани. Життя мінливе.


відкрити  баланс 23 

8-blogger


А хайблогеру сьогодні вісім рочків виповнюється.

Вітання нам усім вижившим, хто ще якось причетний до даного ресурсу.


мітки: hiblogger
відкрити  баланс 12 

Пошук


        "Хороша музика, - подумав Стів. - От люблю дні, коли випадкові треки на плеєрі настільки відповідає настрою." Стів відволікся та роззирнувся навколо. Загалом ситуація не змінилася, все та ж купа бабусь зліва, (чи не та? чому ж вони завжди ходять в однаковому, чи то один з етапів старіння - перетворитися в сіро-коричневу масу з малиновою чи зеленою хусткою та уявляти себе личинкою з примарною ідеєю перейти в стадію імаго та стати прекрасним метеликом), зліва присів дивного вигляду чоловік та нервово гортав дивного виду брошурку. Стів скривився та поглянув в іншу сторону. Судячи з запаху, десь поруч знову засів бомж або черговий знедолений алкаш. Стів хоч і розумів, що бути тут, то чи не єдиний спосіб зігрітися, та їх не любив. Сморід від них постійно відволікав та збивав з думок, доволі часто ще й нервувало те, що вони безпардонно підходили та щось починали просити та говорити, тим паче, не зважаючи на те, що Стів був у навушниках. Доволі часто ще й попадалися аж надто неадекватні, які вважали своїм обов'язком розповісти свою історію життя за останні три роки.

        Стів поглянув на годинник. "Півтретьої, ого. От якраз ще п'ятнадцять хвилин музики, та встигну ще й на ланч, круто." Додавши ще трохи гучності на плеєрі, Стів глибоко вдихнув та поглянув вгору на велетенську люстру. "Монументально, чорт забирай. Монументально, вміють ж."  Стів нахилився вперед та заплющив очі. Ще декілька хвилин спокою і знову до рутини.

        Раптово хтось легко шарпнув за плече, Стів випірнув з думок. "От чорт, ну не дам я вам ні копійки, скільки ж казати, за півроку моїх відвідин вже могли б і вивчити", - подумав Стів. Натиснувши в кишені паузу на плеєрі, Стів начепив притворну посмішку та підняв голову. Поруч стояв Денні та здивовано посміхався. "Вітаю. А ти тут? Ееее... Неочікувано. Ти ж завжди радикально і негативно відгукувався про.. Ну.." Денні обвів очима приміщення та невизначено махнув рукою. Він виглядав доволі збентежено та зацікавлено. Стів сумно посміхнувся, менше за все йому хотілося вступати в дискусії. "Привіт. Давай вже надворі поговоримо? Тут людей багато," - прошепотів Стів. "Добре.. Еем, та дозволиш я тут, ну... На хвилинку. Ее, я швидко.." - Денні знову невизначено махнув рукою.

        "Окей, - кивнув Стів, - чекатиму". Денні вийшов за сім хвилин, Стів вже й встиг змерзнути, навіть промайнула думка втекти. "Швидко, швидко.. - буркотів Стів, - холодно чорт забирай, ще й зараз на ланч не встигну. Хоч би він зі своїми дурними запитаннями не ліз, яка в біса йому різниця де я буваю та чим займаюсь."
        - Я все розумію, та по-дружньому скажу, що сидіти в навушниках тут було не найкращою ідеєю. Зрозумій ж, неправильно це. Чи.. Чи в тебе там щось, ммм, ее, відповідно тематичне? – одразу почав Денні;
        - Та ні, музичка. - відмахнувся Стів;
        - Не мені тебе вчити, чувак, та повторюся, негарно так.
        - Не тобі. - погодився Стів

        "Це ж треба, блін, вчитель мені тут знайшовся. От стільки часу приходив сюди - і ніхто мені нічого не казав. Навіть ті ж бабульки прибацані не особливо звертали уваги", подумав Стів, закипаючи.

        "А ти сам чому сюди ходиш?" - Стів вирішив піти в наступ. Денні знітився, він не розумів чи це було питання щире, чи Стів хотів поглузувати з нього. "Напевне, відчуваю потребу. Хочу бути ближче.."

        "Потреби-шмотреби, - гмикнув Стів, - от глянь на будівлю. Як вона тобі? Монументально, скажи? Ким ти себе там всередині почуваєш? Я, особисто, якимось мізерним створінням. Без усілякого там приплітання вищих істот та іншої лажі. Але створінням! Зі своїм власним 'Я' всередині! О-со-бис-тіс-ттю, розумієш?" Стів кипів, "Ну яке кому діло, - думалось йому, - ще на ланч, схоже, вже не встигаю. Побачились вперше за півроку, а він мені мораль тут читає." Стів ненависно поглянув на похмурого Денні, розвернувся та зібрався вже йти, як раптом подумав, поглянув на вже геть сумного Денні, на будівлю, на вічних бабусь що постійним потоком виходили-заходили в неї та миролюбно промовив: "Чувак, я сюди ходжу, бо тут спокійно. Бо я можу фактично годину часу сидіти і мирно слухати музику. Тут я заспокоююся. І що коїться навколо мене - мене теж не цікавить. Я нікому не заважаю, чувак. І чомусь усім там всередині на мене насрати. Дійсно. На мене не звертають уваги. Я мирно сиджу з годину часу та йду. І ніхто жодного разу не казав, що я щось роблю неправильно. В кожного ж свій пошук, ге? Я ходжу сюди щоб знайти себе, от і все. Хіба ж не для того ваші церкви будують?"

        Стів вкотре сумно посміхнувся, поглянув на годинник та пошкандибав не прощаючись. "Мерзенна погода, - подумалося йому, - та на ланч все-таки маю встигнути, сім хвилин ще."

Рука звично ковзнула в кишеню, Стів натиснув кнопку плей.
Залунала музика, світ зник.
Лишився лиш Стів.


відкрити  баланс 7 
музика : MetaMoreFozzey feat Каша Сальцова – CD   настрій : піднесений

Трамвай та книжка


    Спочатку до цього посту хотілось зробити якийсь вступ-прелюдію про зустрічі. Та не пішло, тому переходжу одразу до дійства.

    Хіба лиш зазначу, що я полюбив читати в трамваї. Ті якісь ледве з п'ятнадцять хвилин дороги, а зазвичай - ще менше,  чомусь стало цікавіше проводити за читанням книжки, ніж з музикою у вухах.

   То так приємно, коли в твою книжку хтось зазирає під час поїздки в громадському транспорті. То, немов би, такий один маленький прояв довіри, визнання того, що ти читаєш гідну літературу. І так ж цікаво спостерігати за реакцією того, хто підглядає. От і сьогодні в трамваї №6 якась дівчинка дуже мило та з цікавинкою посміхалася в мою книжку. І купу купезну емоцій вона виплеснула.
   
   Починається то зазвичай, як на мене, як звичайна цікавість, мовляв, а що ж то таке за чтиво. Або від нудьги, треба ж за щось очима зачепитися. І ця дівчина починає тихенько вчитуватися в книгу. Спочатку ловлячи окремі фрази на сторінці, потім починаючи вчитуватися, вчитуватися, поринаючи у вирій подій.
   
   І тут проявляється друга емоція. Читаю я, зазвичай, дуже швидко.  І ось, перегортаючи сторінку, помічаю, що ця дівчина вкотре дивно хмуриться, мовляв: "Ну що ж ти так перегортаєш завчасно, я ще читаю!", та звісно, хто ж скромний буде просити затриматися читача. Довелося читати повільніше.
   
   А ще, я, читаючи, дуже люблю залишати різні позначки на сторінці. Малювати усілякі штуки, що відносяться до конкретного тексту, підкреслювати цитати, відповідати на запитання, задані автором, заперечувати його думки, і т.д.
   Так ось, і це теж так додає особливості до даної ситуації. Третьої емоції, якщо бажаєте. Вперше, як я дістав олівця, дівчина здивовано напружилася. Зі здивуванням поглянувши на мене, типу, а що то за дійство буде далі. А далі, щоразу, як я прицілювався олівцем, щоб виокремити цікаву мені фразу, вона немов готувалася до того, щоб якнайшвидше ту фразу вичепити. І так хмурила брови, намагаючись здогадатися, чим ж ця кожна окрема фраза мене привабила, що означає дивна закарлючка в кутику сторінки та що за "Не погоджуюся!" втулене мною між абзацами.

І останнє, та посмішка, якою мене провели.
Та прощальний несподіваний помах руки з вікна трамваю.
І ми ж ніколи більше не зустрінемося. І в цьому теж є щось.

Та все ж, чимось, сьогоднішній вранішній проїзд від Палацу Хоткевича до костелу Єлизавети мені запам'ятається особливо.


відкрити  баланс 51 
музика : Брати Гадюкини - Файне місто Тернопіль   настрій : надихає

Подорожі.


        Усілякі є подорожі. Точніше, подорожі можна класифікувати по-всякому. Один з варіантів - внутрішній стан та ставлення до оточення.

  • Є подорожі рутинні - коли одразу з дороги пірнаєш в свою буденність: дім, робота, друзі, дім, робота, друзі, дімроботадрузі..
  • Є подорожі, що "вбивають" - коли хочеться закритися в собі на тиждень, залізти в імпровізований шалаш з ковдри та лишитися там на умовне завжди. Обмежити навіть рух того повітря, що підковдрою та не ділитися ним з ніким.
  • Є подорожі втомлено-виснажливі. Ти лиш злісно приходиш додому, завалюєшся в душ і потім лежачи на ліжку злісно гиркаєш в простір на вираховуєш причинно-наслідкові зв’язки, щоб дізнатися, хто ж надоумив тебе на цю fucking аферу.
  • Є задоволено-виснажливі подорожі. Завершення їх таке саме - душ. От лиш потім ти задоволено сидиш та посміхаєшся в кут стелі. І на всі питання типу "Що там, як з’їздили?" відповідаєш задоволеним слонячим "Вооооо! Афігє-е-е-енно!!".
  • А є подорожі що надихають. Такі, вже під час яких ти плануєш наступні чотирнадцять поїздок на найближчі п’ять місяців. Коли перше, що ти робиш вдома - то задоволено переглядаєш пару фотографій та гигочеш зі стандартного випадкового відео "Пооооосмішку. Ой.. Я відео знімаю. Сядайте заново". Коли ти злишся, що не можеш знайти жодної інформації по події, яка вже фактично через тиждень, на яку страшенно важливо треба попасти та нервово продумуєш варіанти на випадок якщо її з певних причин скасували.

        Тернопіль в мене щоразу потрапляє в останню категорію. Вже з першої ж поїздки до цього міста воно стало мені особливим. Кожна наступна - лиш додавала спецій до загальної страви під назвою "Терно". Ці вихідні - це було суцільне "Воу-воу-воу-воу-є!", як співали Гадюкіни. Це було неймовірно. Поглядуючи назад, вже розумієш, що всі ті короткі миттєвості "шорсткостей", що виникали - то ніщо, в порівнянні з загальною енергетикою поїздки.

        І все ще триває. І це лиш ще один початок продовження.

Це було мега!
Слів бракує.
Файне Місто.
Дякую.

  


відкрити  баланс 18 

згадалося.


...


    - Куди ж прррреш! - процідив між зуби повний вусатий чоловік на зеленому транспортері.
    - Кумедна дитина.. Ще один - задоволено загомоніли бабусі, що лиш вийшли з мазазину.
    Квур наближався. Чомусь сьогодні швидше, ніж завжди.

    'Ти ба, які смішні.' - подумав Сом. Він ще не повністю вийшов з своєї уяви і наразі лиш задоволено та незрозуміло посміхався дивлячись на рухливі вуса чоловіка.

    'Ірррроди ви кляті,' - процідив крізь жвала чоловік, - 'Ліги на вас немає!'. Завів транспортер, глянув на шлях, примружився та скоса дивлячись на позеленіле зображення старого Зоо пробуркотів: 'Чуєш, малий. Тойво. Тримайся свого. Нам вже насррррати, а таких як ви втррррачати не можна.'
    'Прррридуррррки несусвітні! Взялись тут на наші голови' - задоволено прокричав водій від’їжджаючи. Старий Зоо миролюбно засвітився фіолетовим кольором. Бабусі продовжили традиційну Ночудівську хочу магазинами.

    'Ого. Чотиррник,' - просвистів тихо Сом - 'Ррідко ж такі мені тррапляються. Чи не перрший за останні сім сезонів. Незле, що він був мирролюбно налаштований, а то міг би я найближчі парру оберртів планети прровести в Фіолетовій кімнаті.'
    І тут до нього дійшло. І дивна реакція вусача, бабусі, магазини, підозріла поведінка Дея протягом останньої дороги. Сом перелякався. Його серця почали швидко гамселити готуючи організм до нападу. Він глянув на Дея. Дей сидів на чотирьох і хитро посміхався. Сом знав цю посмішку і сумно протягнув: 'Та кажи вже, кажи.'

    - А вони ж праві, чи не так? І цей вусатий, і бабці. І Донні тобі це вчора малювала. А пригадай поїздку в Кре-2. Чи не слухав ти всю дорогу того голодранця? - Дей глянув на реакцію Сома, задоволено кивнув, і продовжив: - Так-так, це було дуже видно. Наступного разу, коли будеш кричати, що тобі смердить, то хоч забери задоволення з вух. - Дей прицмокнув, смакуючи повну поразку Сома, примружився, та глянув таємно на небо. Квур вже був близько. - Я ж бачу тебе наскрізь, ідіоте. Чи ти думав, якщо я одинак, що тобі випадково перепав, то я і світ вдвічі гірше тебе бачу? І вдесятеро - за старого Зоо? Та ні. Все не так, як вам зарозумілим здається.

    Сом мовчав. Він не розумів як діяти. За статтями він мав би вже викликати бригаду, здати Дея та отримати більш гідного слугу. Та він не хотів. 'Чоррт, чоррт. Якщо Дей побачив моє таке маррне намагання прриховати зацікавленість тим волоцюгою, то й напевне він помітив мій погляд в сторрону Луа.'
    Дей сидів. Він розумів, як зараз ризикує. Та він знав про малого все. І нарешті він мав нагоду вдало то подати. І продовжив. 'Так я й кажу. Ти відкрився. І лиш від тебе залежить чи тебе за це чекатиме нагорода, чи будеш зі мною гнити фіолетовим.'
    Дей думав. Він сумно посміхався, та заглядав в такі перелякані та заінтриговані очі Сома. І додав: 'Луа.'
    'Луа?' - Сом намагався якнайдовше розігрувати свою легенду. - 'А що Луа?'

    'Ти ідіот, якщо думаєш, що я ідіот. Вона така як і ти. І так-так-так. Твій такий набридливий Дей все і про це знає. Бийся, і ти побачиш чого то варте. Недарма той вусач так довго вовтузився. Прикривав.'

...

(с) невідомий автор.


відкрити 

Happy Birthday, HiBlogger!


 
        Всім пофіг, звісно, але вчора був доволі важливий день у історії ХБ.
 
        Якщо брати до уваги цей запис, а також мою з userinfo.gifarchie тривалу дискусію, то саме вчора о 18:41:08 і був 7-ий день народження ХайБлоггера, як і постановив святкувати userinfo.gifaleksandro.
 
        Можна було б доволі багато писати про історію і розвиток ХБ, та зважаючи на відвідуваність робити це бажання мені немає. Шкода, що, свого часу, одна з найзручніших блог-платформ скотилася в #%@*&!$. 
        Тому, гіп-гіп ура, всім тим, що хоча б іноді зараз заглядають на даний ресурс.

відкрити  баланс 12 

день незалежності.


        вже другий рік у цей день прокидаюся з якимсь невимовно дивним відчуттям. це як святкувати день народження людини, ще впала в кому. є шанс, що вона з неї вийде, але ані святкових кульок, ані викриків із темної кімнати "сюрпрайз!!!", ані пуншу чи шампаньйоли не хочеться.

|с| Артем Чех

все правильно сказав. але ж ми оптимісти, а?


відкрити  баланс 10 

п'ятисекундні фільми


крута штука, взагалі. їх офіційний ютубівський канал, рекомендую підписуватись.

а нижче одні з найприкольніших відосів: Читать дальше...


мітки: фільми
відкрити  баланс 12 

укрзалізниця


        Абсолютно тупа організація з тупою, не орієнтованою на людей, політикою.

        Отже, нещодавно УЗ анонсувала незначне підвищення цін на квитки, мовляв, стосуватися то буде лише купейних місць і на загал не вплине. Але також там є певні інші методики формування цін на решту білетів.

        Отже, вичитуємо: "Найдорожче подорожувати буде напередодні свят, та протягом літа. Найдешевше – у самі святкові дні. ... У вівторок та середу пасажирів найменше, тому й проїзд – найдешевший. У п’ятницю та неділю навпаки, всі кудись їдуть. Тому квиток дорожчий."

        Далі, бачимо таке: "Натомість СВ, який і так дорогий, і плацкарт, яким їздять студенти і незаможні українці, не здорожчає."  Не знаю, як з вагонами СВ, але скажу, що ціна на плацкарти також змінилася!
Сьогодні, купивши квитки додому, помітив, що ціна на квиток зросла! Зазвичай плативши 21грн за місце в фірмовому вагоні, побачив, що тепер воно коштує 24грн! І це обіцяне "..не задорожає"?

        До речі. УЗ зробила ще один хід конем. Вагони, які за всі роки ніколи не були фірмовими, раптово стали такими. Тобто, лишень причепивши мітку "Фірмовий", УЗ автоматично збільшує власні прибутки. Фірмовість вагону у Укрзалізниці - то штука взагалі абсурдна та умовна. Хоч і вказано, що "Фірмовість, клас поїзда (вагону) та коефіцієнт фірмовості встановлюються Укрзалізницею залежно від рівня комфорту та послуг, що надаються.", насправді, рівень комфорту залежить лише від волі випадку. "Рівень послуг" - взагалі відносне поняття в УЗ та вперто ігнорується. Реалії такі, що найприємніша послуга, що теоретично може надаватися у вагоні називається  "Відсутність смороду"

        Але, можна знайти ще цікавішу інформацію! Насправді ж, ті хто постійно користуються послугами УЗ реальніше відчувають різницю в коливаннях цін. Звідси й знаходимо таку інформацію, що насправді деякі квитки подорожчали на 180%! Цілком ймовірно, що то не одиничний випадок такого зростання ціни.

"Покращення життя вже сьогодні" - у всій глибині свого змісту.


відкрити  баланс 21 
музика : WZRD  

ви занадто довго в Україні, якщо:


        Англомовний сайт про Україну bluetoyellow.com склав список ознак, за якими можна визначити, що турист перебуває в Україні надто багато часу.

Отже, ви в Україні занадто довго, якщо:

1. Ви кладете кріп у всі страви.

2. Ви не боїтеся бродячих собак.

3. Ви знаєте як розмовляти з таксистами, щоб збити ціну.

4. У вас дві SIM-карти.

5. Написи на кирилиці не ставлять вас в глухий кут.Читать дальше...


відкрити  баланс 26 

Афіші провінційних кінотеатрів



відкрити  баланс 26 

одна історія


      Живе собі одна людина. Дмитром його звати. Працює Дмитро системним адміністратором в одній непоганій фірмі, у вільний від роботи час займається допомогою по комп’ютерах (чи як то там правильно назвати?). Мав Дмитро хороший телефон. Зароблений власною працею. Дорогий, тисячі за три гривень.

       Йшов одного дня Дмитро ввечері додому й говорив по телефоні. Помітив двох хлопців які звернули з бокової вулички й тепер йшли за ним щось там жваво обговорювали. Не відволікаючись від бесіди та продовжуючи йти Дмитро раптом відчув сильний удар по ногам та як хтось видирає телефон з рук. Впавши, він почув тупіт ніг та побачив дві постаті які швидко втікали.

       Як кожен свідомий громадянин, Дмитро одразу пішов до відділка міліції заявити про даний випадок. Там з нього добряче посміялися та сказали йти геть, поки на нього самого міліція не написала заяву, що він, мовляв, порушував громадський спокій. Методом залякування міліціонерів обіцянками звернутись в інстанції повище він таки домігся того, що йому видали папір та ручку та засвідчили його покази. Навіть, для годиться, пообіцяли зайнятися пошуками двох негідників та самого телефону, після натяку на те, що отримають якусь винагороду від Дмитра. Дмитро, більш-менш заспокоєний, пішов додому.

       За тиждень Дмитро прийшов до міліції, щоб дізнатись, як там просуваються пошуки телефону. На що його грубо послали, та тицьнули повістку до суду, мовляв за якесь-там хуліганство. Зробивши очі в п’ять копійок Дмитро домігся того, що йому дали копію протоколу, нібито ним підписаного, де й засвідчувалось, що він, такий то, Дмитро Батькович, такого то числа, у стані алкогольного сп’яніння порушував спокій коло міськвиконкому, співав дуже голосно пісень. Та його підпис, криво підроблений кимось з працівників. За його заяву про напад та крадіжку телефону звісно ніхто нічого не чув.

       Отака в нас міліція, панове. Отакий в нас захист громадян.

       А телефон? А телефон Дмитро знайшов сам. За допомогою IMEI-коду. Злодіями виявились двоє людей, яким він колись надавав комп’ютерні послуги, які відповідно й знали де він працює, і який телефон має.

p.s. історія цілком реальна. змінене мною лиш ім'я.


відкрити  баланс 11 

на свіжу голову


а знову. ліг о другій заснув о шостій.
але то підтвердило мої думки.
спати нераціонально.
хіба б я бачив, що ліхтарі в моєму місті вимикаються о четвертій? 
хіба б я побачив дивного виду алкоголіків, що бігали серед ночі до сусідки? 
хіба б я побачив схід сонця?
хіба б я міг так безтурботно роздумувати про життя 4 години поспіль?
хіба б я бачив, що кішка спить на зрубаному дереві?
..якби я спав.

і так добре не спати. так приємно. відчуваєш, що весь світ - твій.
ще серед ночі розстелив собі на підлозі ковдру. і то таакий кайф. лежати на твердій підлозі, спертися на стіну, ух.
і літають навколо тебе, літають. не комарі - думки. і такі добрі думки, якісні.
відчувається такий наплив енергії. бажання діяти.

добре не спати. сон - хвороба. і ліки від неї будуть найгеніальнішим винаходом людства.


відкрити  баланс 24 

Погляд.


Не всі зомбовані. Не всі мають свою думку. Не всі її виражають.

Доволі цікавий погляд російського емігранта, поета Нестеренка Юрія виражений віршами.

День перемоги

burn.jpg

Пусть меня извинят за москальскую мову,
Если в данном контексте она некрасива,
Но - мое восхищение городу Львову,
А точнее, конечно - свободному Львиву!

Украина! Где ныне надежды Майдана?
Над тобою глумится донецкая банда!
Эти гниды - детеныши вшей Магадана -
Вновь велят тебе чествовать флаг оккупанта.

Флаг расстрелов и пыток, флаг Голодомора,
Лагерей, депортаций, кровавого бреда,
Палачей и рабов, нищеты и позора,
Флаг бездарной войны и постыдной победы!

Чтоб у тех депутатов отсохли культяпки,
Чтоб родные плевались, заслышав их имя!
В Украине вывешивать красные тряпки -
Это хуже, чем свастики в Йерусалиме!

И ведь главное - все по закону, хоть режьте!
А в ответ - ни импичмента нет, ни волнений...
"Ще не вмерла..." в эфире звучит, как и прежде,
Но увы - вызывает все больше сомнений.

И в России, зашедшейся в рабском угаре,
Все довольнее лыбились хамские хари,
И ползли на парад недобитые твари -
Не солдаты (тех нет уже), а вертухаи.

Но львивяне не предали память народа
И пошли, наплевав на ментов и приказы,
Чтобы встать на пути коммунячьего сброда,
Чтоб сорвать этот шабаш червоной заразы!

И несладко досталось москальским агентам -
Отстоять свои фетиши коротки лапки!
И валялись в грязи их фальшивые ленты,
И пылали по городу красные тряпки!

Пусть теперь пропаганды казенные жерла
Изрыгнут "хулиганы!", кремлевским в угоду -
Слава хлопцам, что впрямь доказали: не вмерла!
Есть кому заступиться за честь и свободу!

Нет, не все еще в жизни решает парламент!
Если с ними законы, но правда - за вами,
Значит, надо идти, наплевав на регламент,
И сразиться с совками не только словами!

Затолкайте им в глотки их цацки и флаги!
Превратите их идолов в прах и руины!
Чтобы те, кто мечтает о новом ГУЛАГе,
И ступить не могли по земле Украины!

И пускай подводить еще рано итоги,
И у власти в столице - все та же орава,
Но сегодня во Львиве был день перемоги!
Коммунякам - гиляку! Героям же - слава!


9 мая 2011

(с) Джерело


відкрити  баланс 11 

29.04.2011р.


        Зустріч. Несподівана. Щира. Відверта

    Якось розумієш, що несподівані зустрічі емоційніші за «підготовлені». До звичайної ми готуємось, хай навіть морально.  Або й фізично. Або й, підсвідомо, - на клітинно-молекулярному рівні.

        …короткий погляд, посмішка, яка переростає в іронічну: не сама, не підійти, не привітати,  не обійняти.. не-не-не.. і це лиш три «не» з безлічі.

        Відійти подалі. Щоб не бентежити, щоб не бентежитись.

        Повернулась. Прийшла. Знову не сама. Звісно не сама. Іронічна посмішка і заглиблення в книжку. Так легше. СМС. Від неї «Так, несподівано зустріч. … Так, не сама. … Так, прикро так. … Вибачаю:) »

       Уф. Метрономить (с). Легке поколювання в руках і нервовий дриж по всьому тілу. Емоційно збентежений. Морально задумливий. Фізично стомлений.

        Пішов до потягу. Верхня полиця. Влігся. Помріяв, посміхнувся. Подумки побажав доброї ночі. Холодно. Заснув.

 

        Еть.. Саме ось так починаєш цінувати ті втрачені можливості. Починаєш згадувати. Що було, що є і буде що. Під час іронічних посмішок і коротких миттєвостей зустрічей поглядів. Легкий мандраж, важке незвідане. І все що залишається після таких зустрічей – та ж іронічна посмішка на вустах, дивні думки в голові, та пара-друга СМС в пам’яті телефону.


мітки: згадане
відкрити  баланс 30 

коли нема роботи..


Що б таке зробити,
Коли нема роботи?

.. а можна піти і погратися в фотографа влаштовуючи фотосесію курам та мурахам.

P.S. Спеціально фізичний розмір зменшив, щоб вантажилось швидше. Якщо когось цікавить - можу надати оригінал.


відкрити  баланс 28 
настрій : мінус

Хай собі тут буде..


оригінал геніальний..

і в честь суботи:


мітки: музло, нічне
відкрити  баланс 7 

Буденно


Буденність.

        Щодня одне й те саме: підйом, обов'язкова рутина (дит.садок/школа/інститут/робота), дорога додому. Годинку для себе, годинку для когось. І день завершений.

        Щодня і у всіх.

Буденність.

       Ми боїмося змін. І їм ми радіємо.

        Що робить людину найбільш задоволеною? - Простота і стабільність. Коли все за планом. Всезапланом.

        Що їй приносить задоволення? - Якась несподіванка. Як приємна, так і не дуже. Коли раптово галочка напроти дії "всезапланом" не поставилась автоматично. Коли ми маємо змогу показати себе. Себе-себе, а не себе-так-як-я-змушений-робити-зазвичай-і-до-якого-мене-ви-всі-бляха-звикли. Коли з'являється простір (більше того! обов'язкова вимушеність!) для якогось вчинку. Хай незначного, хай примітивного, хай мінімально значущого. Але- ВЧИНКУ! Вчинку який не відповідає поняттю всезапланом.

       І тоді приходить воно. Задоволення. Ментальне. Моральне. Власне. М'яке та приємне поколювання в голові. Абсолютний спокій в тілі. Відчуття потрібності. Хоча б собі. Відчуття контролю над собою і власним життям.

        ..і ввечері, коли ми попиваючи вино/каву/чай/сік/молоко сидимо в зручному кріслі сидимо й обдумуємо свій вчинок ми усвідомлюємо, що завтра буде всезапланом. І підсвідомо з сумом радіємо.

Буденність.


мітки: день
відкрити  баланс 16 
музика : UNKLE   настрій : ювілейний

Річниця!


        А ми тут, до речі, успішно річницю ХБ провтикали :)

        Якщо брати до уваги цей пост, та цю гілку розмови, то можна сказати, що 29.01.2011 була офіційна четверта річниця.

        Так що, можемо пост-фактумом покричати "Урррряй!" та посумувати за тим old-good-hb :) А заразом постаратися запам'ятати дану дату, для кращої урочистості, о!

         І як відчуття-враження?


мітки: річниця, ХБ
відкрити  баланс 23 

Привітаймо!


        А не лише День Валентина святкують (чи "святкують") нині.

       А приєтаємо ж пані smysi  з Днем Народження! Побажаємо їй смачної куховарщини, приємної банальщини, величезної шаленості і вчительської поблажливості!

        Ну й всього, що бажають всім красивим приємним людям!


відкрити  баланс 25 

Фільми 2010


Усі фільми в шестихвилинному ролику. Як на мене - фантастично.


відкрити  баланс 21 

Як поминати Голодомор..


Депутат Луганского горсовета от КПУ Наталия Максимец пишет в своем блоге:

А вообще, завтра, пока некоторые больные на голову голодоморцы будут свичкы у викнах палыты та голодуваты на знак пошаны до померлых, мы собираемся нашей старой, дружной компанией и устраиваем пиршество – шашлык из свинины замочен мальчиковой половиной, они же занимаются напитками, девчоночья половина кудесничает на счет всяких оливье и пироженок с мороженками; будем вкусно есть, шутить и даже танцевать.

ЗЫ. Я сначала не хотела – мне ж пить нельзя ; думала: не хочу смотреть на пьяные мордашки друзей, чувствовать себя белой вороной в хмельной компании. Но друзья, во-первых, пообещали мне соки-воды-чаи в неограниченном количестве, а во-вторых, сказали: Ната, трудно первые две-три рюмки, а потом ты будешь веселиться, наблюдая за нашими чудачествами. В общем, убедили :)

По поводу "мне ж пить нельзя" можно почитать запись в блоге Наталии Максимец "Еще мы спиздили елку" :

И как в третьем кабаке незнакомый мужчина меня узнал, сказал ”да я ж вас по телевизору видел, вы ж максимец” и…. (Вот эта бутылочка шампанского была лишней.)
Еще мы спиздили елку. Это было уже у бордюра или парапета, или как эти высокие благоустройские заборы называются, на которых даже сидеть можно. У четвертого кабака. Не то, чтобы спиздили, мы там сидели на высоком бюрдюре в ожидании такси, а она нам в спины кололась. И главное – маленькая такая, а колется как большая. Ксюшка ее, как морковку из грядки, тынць. Ну, и она с нами в такси ехала, таксист даже не заметил. Но когда мы подружку домой завезли, друг Василий спросил ””куда елку ставить?, Ксюшка сказала ”на подоконник”. И поместилась таки, вопреки варняканью кота Фили, который принципиально терпеть не может елки и интернет. (Мы его к рассвету уговорили.)
 

(с) [info]chornogora

Недобре якось так.. Гидко.


відкрити  баланс 14 

Померла баба Параска


         Померла Параска Королюк, яку називали символом Помаранчевої революції.

        Про це повідомляє прес-служба Європейської партії України з посиланням на рідних баби Параски.

       "Ця тендітна бабуся стала справжнім символом Помаранчевої революції. З тих пір всі стали її звати просто - баба Параска. Саме вона, колишня доярка з Тернопільської області, 1939 року народження, стала найяскравішим представником українського народу, який прийшов на Майдан", - зазначив лідер Європейської партії Микола Катеринчук.

        У 2004 році напередодні президентських виборів баба Параска їздила по селах Центральної і Західної України, агітуючи за кандидата в президенти Віктора Ющенка.

        За активну участь у Помаранчевій революції Королюк була нагороджена почесним знаком Гвардія революції і орденом Княгині Ольги III ступеня.

(с) korrespondent.net

 


відкрити  баланс 8 
Назад | Вперед




linkz

Мой RSS-


ОБОЗ.ua